"Дівчина, яку ти покинув"

16.03.2018

Є такі романи, за які я беруся навмисно - щоб розвантажити мозок. Причому, рідко залишаюся задоволеною - до "навантаженості" додається розчарування в книзі, на яку і без того було покладено не дуже-то багато надій.

Чому Мойєс? Все дуже просто. Її книги зачастили з'являтися в підписках, а дівчата ставлять їм 4-5 зірок. Ох вже ця віра на слово... Мене сильно бентежила обкладинка, більше підходить для підліткового романчика. Почала я з біографії автора. Таак... Їй 45... журналістка... вигравала премії Асоціації романтичних новелістів... Ну, в цілому все ясно! Значить, буде щось про любов, з "гірчинкою" (щоб не здавалося все медом). Журналісти, повірте, знають, про що писати, щоб це купували, читали захлинаючись і просили ще. Тим більше, успішні, як Мойєс. Знайомство з творчістю Джоджо Мойєс у мене почалася з її бестселера "До зустрічі з тобою".

Але ось "Дівчина, яку ти покинув" зачепила мене якось по-особливому. Я навіть не можу пояснити чому. Сюжет цікавий, не екшн, а відірватися неможливо. У центрі оповідання дві героїні: Софі Лефевр (жила під час Першої світової війни) і Лів Халстон (наш час). Їхні долі дивовижним чином переплелися, тому що, напевно, вони дуже, незважаючи на видиму крихкість, схожі один на одного своєю внутрішньою силою і твердістю духу. Книга написана простою мовою (для мене це дуже важливо - не спотикатися на кожному слові і не перечитувати фразу кілька разів, щоб зрозуміти її), роман "тече як річка". Хвилює доля героїнь, дуже хочеться знати, що ж трапилося з цією маленькою мадам Лефевр, на її частку випадає чимало випробувань. Яскраво постають образи героїв, цікаво описана епоха Першої світової війни, відірватися просто неможливо.

КОРОТШЕ: читайте, проживайте і насолоджуйтеся!!!

Студентка ІІІ курсу

історичного факультету

Макарова Катерина