«Собака-листоноша» в українській історії
У фантастичній літературі дуже часто можна зустріти тварин, які служили як листоноші. Ба, навіть у Середньовіччі були випадки використання голубів. Це не дивно, адже середні віки оповиті легендами і подвигами різних героїв, чого вже не скажеш про Новий час. Кожен період історії має свою особливість. Навіть у сучасному світі повно фантастики і магії.
Так от, повертаючись до України, на першому етапі Української національної революції середині XVII ст., а саме під час битви біля Жовтих Вод, польська армія, очолювана Стефаном Потоцьким, була у скрутному становищі: табір оточений, виходу не було. Все це сталося через прорахунки польського командування, або вірніше буде сказати, недооцінка військової стратегії Богдана Хмельницького з боку великого коронного гетьмана польського Миколи Потоцького, батька Стефана.
Після захоплення Січі Богданом Хмельницьким, польський командувач одразу готував каральну експедицію. Армія М. Потоцького налічувала близько 16-18 тис. чол. (разом зі слугами). Відповідно до стратегічного задуму польського коронного гетьмана, 25 квітня 1648 р. С. Потоцький виступив із Крилова на Цибульник (6-7 тис), а флотилія під орудою осавулів І. Барабаша та Ілляша Караїмовича попливла далі до Кодаку (4 тис). Від цього часу їхні шляхи розійшлися. Пройшовши Омельник, увечері 28 квітня польське військо зупинилося на нічліг в урочищі Княжі Байраки, а ранком 29 квітня вирушило до р. Жовті Води.
Отримавши від агентів дані про виступ поляків, Б. Хмельницький, імовірно, 26 квітня вийшов із Січі назустріч С. Потоцькому. Під захистом табору українці рухалися Микитинським шляхом; попереду, охоплюючи широкий фронт, кружляли рухливі татарські роз'їзди, їхня поява опівдні 29 квітня неподалік від польського табору виявилася повною несподіванкою для С. Потоцького та його помічників Я. Шемберка й поручика гусарської корогви Стефана Чарнецького. Трохи пізніше з'явився Б. Хмельницький, котрий розпочав підготовку до штурму польських позицій, зокрема, наказав копати шанці. Наступного дня українці й татари пішли на приступ, який без підтримки гарматного вогню (гармати малого калібру, що були на їх озброєнні, виявилися незначною допомогою) успіху не мав. У ніч на 1 травня українці викопали чимало шанців поблизу польського табору, проте вранці жовніри провели стрімку атаку й вибили з них повстанців.
Як вже говорилося вище, виходу у польської армії не було. Проте Стефан хотів попередити свого батька про облогу і запросити підмогу. Декілька разів, по-одному, поляки виходили з табору, але українці ловили їх майже одразу і вбивали. В один момент С. Потоцький вирішує відправити собаку, причепивши повідомлення до його шиї. Зробили вони це пізно увечері і здавалося, що все вийшло. Проте на ранок, декілька українців вже стояли перед польським табором на невеличкому горбку, тримаючи відправленого собаку обома руками перед собою. Козаки відпустили тварину назад у табір, після чого продовжились бойові дії.
Даний факт зустрівся одному з дослідників цього періоду в спогадах військових. Відбувалися суперечки. Справді, адже Богдан Хмельницький, піймавши собаку, міг просто переписати лист під свій лад. Можливо, там був якийсь знак, що важко було підробити. Проте це вже не важливо, адже саме цей факт засвідчує те, що на тварину також можна покластися, інколи навіть більше, ніж на людину.
Студент ІІІ курсу
історичного факультету
Турковський Тарас